Мною вже була оприлюднена публікація про зловживання з боку працівників правоохоронних органів, щодо безпідставних відмов з їх боку у реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань (далі ЄРДР) заяв та повідомлень про вчинення кримінального правопорушення. Такі заяви та повідомлення подаються до правоохоронних органів на підставі частини 1 статті 214 Кримінального процесуального кодексу України (далі «КПК» або «КПК України»).

https://olegmartynenkobloga.blogspot.com/2025/01/  «Гнила правоохоронна система України».

Після цієї публікації відбулися деякі події, які внесли додаткове розуміння цій «проблемі» з мого боку. Цими подіями були відзиви, складені (за КАС України) представниками відповідачів ОГПУ та МВС на мій позов до цих де-факто «приватних підприємств» (справа № 320/61972/24).                                                                                                                                                                                                                               Ще раз нагадаю, Наказом Офісу Генерального прокурора  України (скор. ОГПУ, ГПУ до В. Зеленського) від 30.06.2020р. № 298 було затверджено Положення «Про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення». Що було «оновленням» такого ж самого Положення, затвердженого Наказом ГПУ від 06.04.2016 р. № 139. «Первинне», приблизно таке ж саме за змістом Положення, було затверджено 17.08.2012 року ще Віктором Пшонкою (на той час Генпрокурором), після прийняття нового КПК-2012 . Затвердження генпрокурорами всіх цих трьох редакцій положень про «ЄРДР, порядок його формування та ведення» відповідали вимогам КПК.                                                                                                                                                                                                           Звертаю увагу на те, що за ч. 2 ст. 214 КПК Генпрокурору надане право встановлювати порядок «формування» та «ведення» ЄРДР, та не більше. У той же час, генпрокурори, у всіх трьох редакціях таких положень, затверджених їхніми наказами, «зайнялися законотворчістю», а точніше вийшли за межі наданих їм повноважень та «додали до КПК» правові норми, які цим Кодексом не передбачені.                                                                                                                                                                                                                                  Основна така «зміна до КПК» була зазначена у пункті 2, Глави 3, Розділу ІІ, останнього за редакцією Положення, у вигляді вимоги до змісту заяв, повідомлень про кримінальне правопорушення: «Відомості про кримінальне правопорушення, ВИКЛАДЕНІ У ЗАЯВІ, ПОВІДОМЛЕННІ чи виявлені з іншого джерела, ПОВИННІ ВІДПОВІДАТИ ВИМОГАМ пункту 4 частини п’ятої статті 214 КПК України, зокрема мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення».

               Зображення № 1 (витяг з Положення ОГПУ)

            Дійсно п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК передбачено, що до ЄРДР «вносяться відомості про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела».

  Зображення № 2 (витяг з КПК ч. 5 ст. 214 КПК)

            Нібито все правильно за Законом, але є одно велике «АЛЕ». Справа у тому, що це стосується службової (посадової) особи, яка вносить до ЄРДР такі відомості, та це жодним чином не може застосовуватися до змісту заяви, повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, які реєструється в ЄРДР без будь-яких вимог до їх змісту. Нехай хтось назве будь-яку правову норму, зазначену в КПК, якою встановлені вимоги до змісту заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення. Для прикладу в КПК, прийнятого у 1960 році, в ст. 95 вказано якими можуть бути такі заяви чи повідомлення та інше. В КПК 2012, діючого на теперішний час, взагалі про це нічого не вказано.                                                                                                                                                                                                                          Проблема виникла через те, що законодавець об’єднав в частині 1 ст. 214 КПК відразу три правових норми, чим скористалися та користуються «статистичні шулера» з Генпрокуратури на протязі більш ніж 12 років.

Зображення № 3 (Витяг з КПК ч. ч. 1 – 4 ст. 214, чинна)

Якщо звернути увагу на розділовий сполучник «АБО» у першому реченні (ч. 1 ст. 214 КПК), то стає зрозумілим, що він розділяє порядок реєстрації в ЄРДР на дві підстави: 1) заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення подані слідчому, дізнавачу, прокурору реєструються ними в ЄРДР без будь яких вимог до зазначених в них обставин (до змісту); 2) в ЄРДР реєструються обставини самостійно виявленні слідчим, дізнавачем, прокурором з будь-якого джерела, якщо вони можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення. В цієї частині статті 214 є ще одне речення, через цю її можна поділити на три пункти (треба було зробити це нардепам). Нижче наводжу вигляд частини 1 ст. 214 КПК, якщо її поділити на три пункти з збереженням її правових норм.

  Зображення № 4 (вигляд ч. 1 ст. 214 КПК, поділену на три пункти)

Достатньо порівняти ч. 1 ст. 214 КПК (зобр. № 3) з п. 2 Глави 3 Положення Генпрокуратури про ЄРДР (зобр. № 1), щоб виявити факти пересмикування Генпрокурором діючого законодавства. Спочатку виникає питання про яку заяву або повідомлення у цьому пункті Положенні йде мова? Тому що заява чи повідомлення, в яких не зазначено, що вони про кримінальне правопорушення, повинні розглядатися як «джерело будь-яких обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення». Але приймаючи до уваги те, що в цьому Положенні мова йде про «порядок формування та ведення ЄРДР», то це стосується саме заяв та повідомлень про кримінальне правопорушення. З цієї прокурорської «хворої логіки» випливає те, що законодавці неправильно виклали частини першу та четверту в статті 214 КПК, через нібито неврахування так званої вимоги до змісту заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення, зазначених у ч. 5 цієї ж статті Кодексу?! Якщо прийняти до уваги зазначене в п. 2 Глави 3 Розділу ІІ Положення про ЄРДР, затвердженого наказом ОГПУ (зобр. № 1), то за «логікою» Генпрокуратури частина 1 та 4 статті 214, повинні мати такий зміст (вигляд), як це зроблено на мій поглядом на зображені № 5 – вигляд ч. 1 та ч. 4, ст. 214 КПК «по-прокурорські»:         

  Зображення № 5 (вигляд ч. 1 та ч. 4 «по-прокурорські).

Що є повною маячнею. Через це, є сенс порівняти зазначене на зображені № 3 (вигляд чинної ст. 214 КПК на офіційному порталі ВР України) з зазначеним на зображені № 5, щоб зрозуміти всю шахрайську схему по приховуванню заяв та повідомлень про кримінальне правопорушення від розслідування та правосуддя, створену Генпрокурором!                                                                                                                      Тобто, ми маємо доказаний випадок, коли Генпрокуратура заради «статистичних показників» переписує діюче законодавство за власним поглядом, через корисні або «корпоративні» мотиви. Докази про показники через три абз. нижче!                                                                    Так званні правоохоронці дуже часто застосовують «прокурорську вимогу» до змісту заяв та повідомлень про кримінальне правопорушення, через «корпоративну недоцільність» реєструвати їх в ЄРДР. В переважної більшості випадків це робиться відносно таких заяв та повідомлень, де читко вказані обставини вчинення злочину. У «відписці» про відмову у реєстрації в ЄРДР, яку вони направляють заявнику на підставі ЗУ «Про звернення громадян» (порушуючи ст. 12 цього Закону), стандартно, приблизно так вказується – «За результатами розгляду вашого ЗВЕРНЕННЯ об’єктивних обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення не встановлено, в зв’язку з чим підстави для внесення відомостей до ЄРДР відсутні». Звертаю увагу, що прийняти ними заяви про кримінальні правопорушення вони навмисно називають «ЗВЕРНЕННЯМИ», роблячи вигляд, що до них звернулися не на підставі КПК, а на підставі ЗУ «Про звернення громадян»?! Але виникає питання, якщо це звичайне «ЗВЕРНЕННЯ», чому вони вказують про відмову у реєстрації в ЄРДР?                                                                                                                                                                                                 Якщо змусити відповідних посадових осіб реєструвати в ЄРДР всі заяви та повідомлення про кримінальні правопорушення відповідно до ч. 1 ст. 214 КПК, їм буде набагато важче приховувати кримінальні правопорушення від розслідувань та правосуддя. В таких випадках, щоб приховати злочин від правосуддя, їм потрібно буде виносити постанови про закриття кримінальних проваджень, в яких вони будуть вимушені писати відверту маячню та вносити до офіційних документів завідомо неправдиві відомості (є кримінальним правопорушенням, яке передбачене ч. 1 ст. 366 КК). Зрозуміло, що це ні є панацеєю від таких зловживань, але може зменшить їх. Також зрозуміло, що в Україні потрібно застосування багатьох інших «правових засобів» щоб змінити таку ситуацію, коли від правосуддя приховуються сотні тисяч кримінальних правопорушень.                                                                                                                                                         Ще раз нагадаю, що Генпрокурору відповідно до ч. 2 ст. 214 КПК, законодавець надав повноваження на затвердження Положення про ЄРДР, порядок його «формування» та «ведення». Відповідно до п. 1, Гл. 3, Розділу ІІ цього Положення про ЄРДР: «Формування Реєстру розпочинається з моменту внесення до нього Реєстратором відповідних відомостей про кримінальне правопорушення». Тобто, Генпрокурору не надані повноваження встановлювати будь-який порядок відносно прийняття заяв та повідомлень про кримінальне правопорушення на час їх подання та при внесенні їх до ЄРДР! Що також випливає зі змісту ч. 1 ст. 214 КПК. Все вищенаведене вказує на відсутність на законодавчому рівні підстав для відмови у реєстрації в ЄРДР заяв та повідомлень про кримінальне правопорушення, через їх нібито «неправильний» зміст.                                                                                                                                                                                                  Але це не всі «корупційні перевищення повноважень» з боку Генпрокурора. В зазначеному вище Положенні про ЄРДР, є Глава 9 в Розділі ІІ, де мова йде про «Порядок розрахунку ПОКАЗНИКІВ»?! Зображення скорченого вигляду цієї глави додається (зображення № 6).                                                                                                                                                                                                                                                      Зображення № 6 (Показники за Порядком ОГПУ)

Чи є встановлення порядку розрахунку показників «формуванням» та «веденням» ЄРДР? Виникає питання, саме яким чином «порядок розрахування ПОКАЗНИКІВ» за результатами розслідування і розкриттям кримінальних правопорушень, пов’язаний з «формування» та «ведення» ЄРДР???                                                                                                                                                                                          Проведення декомунізації «пам’ятників», «назв вулиць» тощо, це Ми миттю, а «ДЕКОМУНИЗУВАТИ» Генпрокуратуру та інші так званні правоохоронні органи не вистачає духу! А ці «органи» продовжують працювати за радянською злочинною системою часів НКВС, тобто, «за планом» та «за графіком» (за кількістю страчених, посаджених, розкуркулених та взагалі репресованих). Зрозуміло що на сьогодення «по-плану», це не кількість страт, а всього лише штучне зменшення рівня злочинності та підняття рівня розкриття злочинів, що відбувається шляхом «посадового шахрайства» з статистичними даними, які вносяться до ЄРДР!                                                                             Далі буде, про поліцейській ЄО та про упереджену «судову практику»  від трьох суддів Верховного Суду.

                                                                                                                  Голова ГО «ІМПІЧМЕНТ»,                                                                                                                                                                                              майор міліції, пенсіонер МВС                                                                                                                                                                                                                        О. Мартиненко

Нас ГО, можете матеріально підтримати у антикорупційної діяльності, шляхом переказу незначних сум грошових коштів на банківську карку MasterCard Instant UAH 5355 1762 0197 8457. Всі члени ГО покинули свої домівки, які залишаються на тимчасово окупованої території країною-терористом.